На капремонті покрівель п’яти запорізьких будинків вкрали 178 тис. грн

11/10/2016

Володимир Білан, екс-директор та співзасновник ТОВ «Альтернативна сонячно-вітрова енергія», яке протягом 2015-го року виконувало роботи з капремонту покрівель, привласнив 178 тис. грн з 1,888 млн, отриманих його фірмою за роботи. Відповідна інформація міститься в ухвалі Орджонікідзевського райсуду від 29 вересня, якою суд відмовив прокурору визнати укладену з підприємцем угоду про визнання винуватості.


За матеріалами справи, ТОВ «Альтернативна сонячно-вітрова енергія» виконувало роботи з капремонту покрівлі житлових будинків за наступними адресами: вул. Новгородська, 26; вул. Радіаторна, 27; вул. Дудикіна, 9а; вул. Південне шосе, 2а; вул. Фільтрова, 24. Володимир Білан на цей час був директором підприємства. Як встановило слідство, Білан вступив у змову з посадовцями МКП «Основаніє», щоб вони підписували акти виконаних робіт, які начебто зроблені повністю. Посада людини з «Основанія», яка підписувала фірмі акти, не вказується – лише зазначається, що матеріали слідства щодо неї виділені в окреме кримінальне провадження.

Так, під час робіт по вул. Новгородській, 26, при договірній вартості робіт в 612 тис. грн, завищення вартості робіт склало 13 941 грн. При ремонті покрівлі по вул. Радіаторній, 27 завищення вартості робіт склало 36 206 грн за договірної вартості 353 289 грн. По вул. Дудикіна,9а, було сплачено за роботи 266 588 грн, та сума завищення склала 11 580 грн. В будинку 2а по Південному шосе розмір вкраденого становив 64 493 при сплаченій сумі в 243 544 грн. На Фільтровій, 24 завищення вартості робіт склало 52 163 грн при фактично сплачених 412 246 грн.

Відтак, загальна сума привласнених коштів на п’яти покрівлях складає 178 383 грн при загальному обсязі бюджетних коштів 1,888 млн грн, або 9,44 відсотки. Дії директора фірми кваліфікували за ч.3 ст.191 – заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У той же день, коли Білану оголосили про підозру, він повністю визнав свою вину та уклав з прокуратурою угоду про визнання винуватості. Підозрюваний повністю компенсував «Основанію» кошти, у розкраданні яких його звинуватили. На підставі угоди прокуратура просила в суду призначити покарання підприємцю у вигляді трьох років умовно, з випробувальним терміном на один рік. Втім, суд відмовив прокуратурі у визнанні угоди, тому що у обвинувальному акті не було вказано, що юридична особа МКП «Основаніє» є потерпілою.

Також суддя Аппалонова зіслалась на те, що до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium), за яким держава та її судові органи зобов’язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів.

Відтак, справу повернули на повторне досудове розслідування.